Звернення Олександра Гусарова - начальника Печенізької СВА, з нагоди річниці деокупаціії населених пунктів Печенізької громади
Дорогі жителі Печенізької громади!
Рік тому, 10 вересня 2022 року, у ході Слобожанського контрнаступу Збройні Сили України звільнили від окупантів понад тридцять населених пунктів Харківщини, в тому числі й землі Печенізької громади – села Мартове, Артемівку, Борщову, Гарашківку, Ганнівку, Гуслівку, Першотравневе, Новий Бурлук та Приморське.
День, коли над дев’ятьма селами Печеніжчини знову замайорів жовто-синій прапор, назавжди увійде в історію нашої громади.
Півроку російської окупації принесли жителям Печеніжчини дуже багато лиха.
Понад шість місяців російська армія безжально руйнувала те, що будувалось та плекалось роками. Нищили наші заклади освіти, культури, медицини, соціальну інфраструктуру, будинки мирного населення. Вони катували наших громадян, залякували, принижували, грабували, мародерили, розстрілювали. Але це випробування продемонструвало справжній героїзм, єднання й силу наших людей.
За цей час ми пережили біль втрат і гіркоту розлуки, але не втратили віру в Україну і в Збройні Сили України.
Ми всі об’єдналися - і в цьому наша сила. Кожен новий день ставив перед Печенізьким краєм нові виклики та вимагав оперативних рішень. Дякую старостам сіл за партіотизм, вірність Україні й своїм жителям. Гуманітарний штаб, який під обстрілами з боку окупованих територій працював в смт Печеніги, доставляв та передавав жителям окупованих сіл продукти, ліки та найнеобхідніше. Старости сіл, щоразу ризикуючи своїм життям, разом з добровольцями з числа місцевих жителів, отримували ці посилки та передавали сільчанам. До цієї місії долучилися волонтери, їх було сотні. Критично важливі служби громади весь час працювали й не залишили жителів Печеніжчини в один з найтяжчих періодів життя. Велика людська вдячність.
В тяжкі часи Печеніги стали евакуаційним шляхом. Цей шлях прозвали "дорогою життя".
Ці події змінили кожного з нас, змінили нашу реальність та світ. Люди нескореної держави відчули на собі страх і відчай, пекучу ненависть та злість, що гартувалась із кожним пострілом ворога, з кожним зруйнованим будинком, з кожним прапором, що майорить на могилі загиблого воїна.
За період війни та окупації Печенізька громада зазнала не лише руйнувань, а й втрачала найдорожче, те, чого вже не відбудуєш, не полагодиш, не повернеш – це людські життя. 30 українців, наших із вами односельців, вже ніколи не обіймуть рідних, не порадіють майбутній Перемозі. Небесне військо України поповнили 17 наших захисників, вірних синів української держави, які віддали своє життя, аби жили ми. Від рук окупантів загинули 13 цивільних жителів громади.
Війна триває. 563-тю добу Україна тримається, бореться, впевнено прямує до Перемоги.
Ми всі повинні усвідомлювати, що кожен клаптик звільненої землі политий потом і кров'ю наших захисників, найкращих людей. Щодня українці гинуть за нашу незалежність. Завжди будемо пам'ятати захисників, які віддали життя за незалежність і територіальну цілісність України, за спокій сердець і за майбутнє кожного українця. Пам'ятаємо, якою ціною.
Кожен з нас має щоденно дбати про те, щоб допомогти обороні. Тим, чим може, як може. З нами весь цивілізований світ! Ніщо не зупинить нас на шляху до Перемоги!
Безмежна подяка воїнам Збройних Сил України!
Якнайшвидшої нам усім ПЕРЕМОГИ!
СЛАВА УКРАЇНІ!
