НОТАРІАЛЬНА ТАЄМНИЦЯ: ПРАВОВА ГАРАНТІЯ ДОВІРИ ТА ЗАХИСТУ
Нотаріальна таємниця – це не лише інструмент захисту прав громадян, а й юридична гарантія їх довіри. Впевненість у безпеці конфіденційної інформації сприяє розвитку приватних правовідносин та збереженню персональних даних.
Що собою охоплює поняття «нотаріальна таємниця»?
Сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про саму особу, її майно, особисті майнові, немайнові права та обов’язки називається нотаріальною таємницею. Крім нотаріуса та його помічника, обов’язок не розголошувати отриману в ході здійснення професійної діяльності інформацію розповсюджується ще й на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків чи іншої роботи.
Отже, почути відмову про деталі правочину, котрий вчинила ваша дружина чи чоловік є цілком нормальним. Навіть родинні зв’язки не є достатньою підставою, щоб дізнатися відомості, котрі становлять нотаріальну таємницю.
Розголошення нотаріальної таємниці: коли та яку інформацію не забороняється висвітлювати?
Збереження нотаріальної таємниці є невід’ємною частиною професійної етики нотаріуса, за порушення якої передбачена відповідальність. Проте існують законодавчі визначені обставини, які дозволять певним чином висвітлювати таку інформацію. До них належить:
- внесення нотаріусом інформації до державних реєстрів;
- звітність нотаріуса в рамках процедури фінансового моніторингу;
- надання нотаріусом інформації (виключно в обсязі та на підставах, визначених законом) на вимогу суду, правоохоронних органів, податкового органу, державних та приватних виконавців, Міністерства юстиції України.
Нотаріус як свідок у суді: коли таємницю можна висвітлити на загал?
Якщо нотаріуса викликають до суду в якості свідка, він не має права вільно розголошувати інформацію, що становить нотаріальну таємницю. Свідчення, які містять конфіденційні дані, можуть бути надані лише за прямим запитом або згодою тієї особи, в інтересах якої було здійснено нотаріальну дію. Таким чином, закон чітко підкреслює: навіть у залі суду таємниця клієнта — під захистом.
Варто зазначити, що довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, котрі зберігаються у нотаріуса, видаються виключно особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. У випадку смерті такої людини чи визнання померлою, довідки видаються її спадкоємцям. У разі встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин, опікун, призначений над таким майном, має право отримувати довідки про нотаріальні дії, вчинені стосовно таких осіб або за їх дорученням, якщо це необхідно для вжиття заходів, пов’язаних з опікою над майном.
Отже, дотримання принципу конфіденційності є необхідною передумовою відносин між нотаріусом та фізичними і юридичними особами.
