СТАТТЯ 40 ККУ: ЗАХИСТ ДЛЯ ЖЕРТВ НЕПЕРЕБОРНОГО ПРИМУСУ
Правова система України стоїть на сторожі не лише порядку, а й людяності. Вона визнає, що не кожен, хто порушив закон, зробив це добровільно. Підвалинами правосуддя є не лише сухі факти, а й широке розуміння обставин, що змусили людину до дії.
Під час війни, особливо на тимчасово окупованих територіях, цивільні опиняються в умовах тотального примусу. Окупаційні сили рф застосовують брутальні методи: фізичне насильство, тиск, шантаж, погрози, щоб змусити людей співпрацювати, порушувати закон, виконувати накази, які суперечать не лише їхній волі, а й здоровому глузду. У таких ситуаціях говорити про свободу вибору не доводиться.
Саме тому стаття 40 Кримінального кодексу України не визнає осудними дії, котрі вчинені під впливом фізичного примусу. Вони не мають складу злочину, якщо особу позбавили можливості відмовитися. Закон бачить людину, а не лише її вчинок.
Начальниця Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ірина Свистун підкреслює: «Правова держава не карає тих, кого примусили силою. Людина, яка опинилася в пастці обставин і діяла заради збереження життя, заслуговує не на вирок, а на розуміння й захист.»
