ФІЗИЧНИЙ ТИСК І МЕЖІ ВИНИ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ
У кримінально-правових відносинах виконавець вважається основним суб’єктом, через дії якого реалізується злочинний умисел. Водночас у юридичній практиці нерідко трапляються випадки, коли особа виконує об'єктивну сторону злочину не з власної волі, а під впливом фізичного примусу. Такий примус може проявлятись у формі побоїв, катувань, позбавлення волі чи інших насильницьких дій, спрямованих на придушення здатності особи вільно приймати рішення.
Згідно з положеннями статті 40 Кримінального кодексу України, не визнається винною та не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння внаслідок фізичного примусу, що позбавив її можливості керувати своїми діями. У таких випадках настає кримінальна відповідальність особи, яка застосувала примус, незалежно від того, чи визнано протиправною поведінку особи, що діяла під тиском.
Таким чином, кримінальне законодавство України чітко розмежовує ситуації, у яких особа виконує злочинне діяння свідомо, та ті, де вона діє під тиском обставин, що виключають її винність.
