СПАДЩИНА З БОРГАМИ: ПРИЙНЯТИ АБО ВІДМОВИТИСЯ
Набуті за життя людини зобов’язання стають частиною спадщини, яку можуть отримати родичі за законом або особи, котрих включено до заповіту. Ті, хто прийняв спадщину набувають прав не лише на майно, а й отримують обов’язок задовольнити вимоги кредиторів.
Які зобов’язання не можуть перейти у спадок?
Спадщина охоплює всі майнові права та зобов’язання, які належали особі на час її смерті та не були припинені у зв’язку з цією подією. Виключенням є права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема:
- особисті немайнові права;
- право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
- право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
- права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
- зобов'язання боржника/кредитора, які внаслідок їх смерті не можуть бути виконаними іншими особа.
Чи повинні спадкоємці повідомити кредитора про відкриття спадщини?
Спадкоємці, яким відомо про борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб, зобов’язані повідомити про це кредитора спадкодавця.
Разом з тим, і кредитор має пред’явити свої вимоги до спадкоємців не пізніше 6 місяців з дня одержання ними свідоцтва про право на спадщину. Якщо ж кредитор не знав і не міг знати про прийняття спадщини, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався про це. Кредитор позбавляється права вимоги, коли він пропустив всі відведені законодавством строки.
Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості одержаного майна. Кожен особисто, у розмірі, який відповідає його частці спадщини, шляхом одноразового платежу, якщо інше не встановлено домовленістю між спадкоємцями та кредитором. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Чи можливо відмовитися від спадщини?
Цивільне законодавство дає можливість спадкоємця вільно вирішувати – приймати спадщину або ні. Прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв її, якщо протягом 6 місяців, він не заявив у письмовому вигляді про відмову. Малолітні, неповнолітні, обмежено дієздатні та недієздатні особи стають спадкоємцями автоматично, в незалежності від місця проживання. А щоб їм відмовитися потрібна згода батьків, піклувальника або ж навіть органу опіки та піклування.
Отже, спадкування – це не лише про майно, але й про відповідальність. Приймаючи спадщину, спадкоємець автоматично бере на себе і можливі боргові зобов’язання померлого. Тому перед ухваленням рішення про відмову або прийняття варто ретельно обміркувати всі юридичні та фінансові наслідки.
Ірина СВИСТУН, начальник Східного міжрегіонального управління
