30 серпня – Міжнародний день зниклих безвісти
«Зник безвісти» – два чи не найстрашніших слова в житті того, хто їх чує. Слова розпачу і, водночас – надії.
Це не просто дата в календарі - це тисячі облич, які ми чекаємо щодня. Це погляд у двері з надією. Це біль і сила родин, які не зупиняються. Серед них - Захисники України, жителі Печенізької громади.
Кожен зниклий — живий у наших серцях, чекаємо всіх додому.
Ми завжди будемо чекати, тому що безвісти зниклі - не забуті!
«Зниклі безвісти за особливих обставин» – це термінологія війни. Це значить, що хтось зник на полі бою, а хтось – в окупованому місті, після приходу туди «русского міра».
Кожного з цих людей шукають і чекають – батьки, діти та друзі. Вони вірять, що обов’язково знайдуть. В лікарні чи в полоні – байдуже, головне – живим!
За статистикою Міжнародного Товариства Червоного Хреста, щогодини з’ясовується доля або місцезнаходження одного зниклого безвісти. І це хороша статистика. Адже вона дає надію кожному, хто шукає і чекає.
Нехай ця надія завжди буде з ними. Поки одного чудового дня вони не отримають добру звістку про своїх найдорожчих людей.
